Додаємо мене у друзі ВК!!!

...Люди! Додаємо мене у друзі ВК на новому аккаунті... Усі посилання дружби- приймаю, на усі камменти відповім!!!))

"Майстер та Маргарита"- фото ілюстрація...

....Дорран-к!)) Ось, що мені дійсно захотілося вам показати, так це- фото ілюстрації до роману М.А.Булгакова- "Майстер і Маргарита"...
 Кажу як дизайнер- мені сподоба... Звісно не "Ах!", проте, зі смаком та й подивитися цікаво... Саме, якщо казати з теми обробки у ФШ, то середненько, проте, на щастя "шви" не стирчать, як це іноді буває...

Й одразу сказати можу, що перша фотографія майже найкраща з усього сету, але, із Котом-Бегемотом підкачали... Як на мою думку, так можна було б вирішити цікавіше ніж "вирізати", а потім "вклеювати" звичайного чорного кота.... Бегемот- це доволі складний образ і фотографією чорного кошеняти його просто не те щоб не можливо розкрити, а навіть й до нього наблизитись...

Що можу сказати одразу- дуже не погано вирішили із "мерцями" зробивши їх напів-картиною, напів-людьми, проте із Бегемотом- знову підкачали.... Звичайний чорний кіт, що не має жодної харизми, але ось із Коров'євим-Фаготом все дуже й дуже гаразд вже із першого фото.... Моуделл артистичний виявився))

А ось тут вже й придертися майже немає до чого... Обидва актора чудово виглядають у образах, а що до техніки ФШ- то тут теж усе на рівні....
 Взагалі, дуже круто обрано обробляти фото цієї колекції у стилі "радянської", або навіть "дореволюційної" фотографії... Реально відчуваєш ті часи, коли атеїзм та підшкірність були вже надто розвинені...))










Що можу сказати із приводу цього фото, так це те, що Маргарита вийшла надто вже млява... Пам'ятаєте яка вона у фільмі "Майстер та Маргарита" 2005 року?!- Звісно, теж не комельфо, проте... Відьмацький вогник виразно сяє у очах, а тут якась моделька, яку, соррі, тільки на рекламні фотки та вже ніяк не у "гральні" постановки...
 Із Геллою- справи краще... Усе на місці, проте у очах більше здивування ніж страху й благань...

...Ця фотографія- теж одна із кращих... Що композиційно, що за ФШ- усе гуд, тільки (це лише моя точка зору)- Азазелло більше змахує на Дракулу ніж на Демона Війни...))) Проте, це моїй оцінці не заважає...
 Що ще можу сказати, так це те, що із Бегемотом тут вже більш-менш нормально, проте все ще "просто кошенятко"... В'ялувастий якийсь))

Це фото я, відверто кажучи, терпіти не можу! Композиція... Так, погоджуся- гарно прорахована... Перший план, другий, третій, але Волонд, як на мою думку- більше схожий на якогось лакея, ніж на Князя Темряви... Ви зі мною згодні?!
 Немає у ньому цієї сили, що викликає страх.... Немає відчуття того, що він- Князь нечистої сили!!! Ніяк!!! Зовсім...
 Доречі, хто із відомих акторів СРСР безперечні підходить під роль Міссіра, так це В.І. Гафт.... (Звісно, коли він ще був молодий), до того ж цю роль він все-таки зіграв фільмі Юрія Кари- "Мастер и Маргарита", та ще й дуже вдало...

"Ай.... Цвай... Драй!")))- Пам'ятаєте?)
Фотографія- безперечно чудова й навіть камментів жодних не потребує...
 Знаєте, дивишся на все це й яскраво відчуваєш, як бажає Басой цього хабаря, проте- якось... Незручно... Протизаконно... Але... Ай! Все одно взяв)))








...Це теж майже круто, проте Гелла підкачалллла...) Надто вже моудел-моудел... Такій тільки на подіум, але вже ніяк не до "гральних фото-сетів", а так, загалом, із ФШ та композицією- усе гуд...

...Це фото мені зовсім вже щось не до вподоби...( Композиція- розвалюється, ФШ- поганеньке, особливо із Котом що їздив у трамваї, розраховувався "Гривинеком" та з яким ніхто брудершафта не пив... Він у кутку- зовсім вже не доречно, це я вам як студент Дизайн-ліцею кажу...
 А що сподобалося- так це монтаж із картами... Прикольно летять...) Тут вже не підкачали із монтажем...

Загалом- фотосет гарний, проте є деякі недоробки, які у очі кидаються далеко не одразу... Сподоба...)

Сучасний ArT

Ось, заради більш легкої теми відкрию новий творчий тег, а саме- "Сучасний ArT"... Тут ви зможете знайти цікаві оповідання сучасних письменників, фото-ілюстрації до книг, оригінальні сети картин, данс-постановки та ще багато й багато цікавого... Усе це тут... Тільки творче й тільки для творчих... Welcome! 

"Людина-метелик"

Mothman - существо-криптид, що нібито неодноразово спостерігалося в Пойнт-Плезант(Західна Віргінія) в 1960-х роках. Очевидці описують його як сіру істоту заввишки приблизно 2 метри з циліндричним торсом, що нагадує тулуб людини.

Голови у істоти не спостерігалося, але відзначалася наявність двох вогників(так званих "очей"), що горіли червоним світлом, спереду. На плечах у цього здатного літати істоти відзначалася наявність крил(розмах - 3 метри). Ноги, як затверджувалося, схожі на людські, а рук не спостерігалося.

Найвідомішим випадком спостереження істоти є свідчення подружжя Скарберри в 1966 р., хоча про нього повідомляли і раніше. Цей випадок притягнув увагу ЗМІ до повідомлень про істоту. Події почалися 12 листопада 1966 року і спостерігалися впродовж року більш ніж сотнею чоловік.

Випадок з подружжям Скарберри

15 листопада 1966 року подружня пара Роджер і Мері Скарберри разом з двома друзями під'їжджали на автомобілі до Пойнт-Плезант. Несподівано подружжя помітило спереду два червоні миготливі вогники. Під'їхавши, вони помітили дивну крилату істоту. Злякавшись, Роджер розгорнув авто і поїхав у зворотному напрямі. Істота, не відстаючи, переслідувала машину, що їхала із швидкістю 160 км/год, і видавало гучний писк.

Гіпотеза існуючого виду

Ця гіпотеза свідчить, що вказана істота - велетенський пугач або сова. На користь цієї гіпотези говорять пропорції тіла, наявність очей(очі сов дуже добре відбивають світло), що світяться. Гіпотеза контакту Ця гіпотеза розроблена уфологами. Вона свідчить, що Землю короткочасно відвідували інопланетяни з описаним вище зовнішнім виглядом. На користь цієї гіпотези говорить той факт, що пізніше за 1970 р. подібних істот не спостерігалося.

Гіпотеза випробувань

Гіпотеза свідчить, що в 60-і роки здійснювалися випробування зброї нового типу, що викликає у людей галюцинації.

Гіпотеза генетичної помилки

По цій гіпотезі Людина-метелик з'явився під час експерименту в секретній лабораторії, і втекли всього три такі істоти, яких потім нібито відловили. Газета "Нью Йорк таймс" від 12 вересня 1980 року писала: "Багато поважних людей бачили його, коли він летів у напрямку до Нью Джерсі. Він маневрував на висоті близько 1000 футів(300 м), красуючись крилами кажана. Істота була не птахом, а крилатою людиною. Свідки говорили, що у нього був жорсткий вираз обличчя. Уся фігура була чорна, і вона виразно виділялася на ясному блакитному небі. Його помаранчеві очі, що світяться, вселяли жах". 

"Чумной доктор..."

Я чёрная птица,
Я ужаса бог,
Я страх приношу в ваш дом,
Ваш порог...
Я смерти предвестник,
Предвестник чумы,
Увидишь меня- так сразу беги!
Я ангел и демон,
Я жизнь и я смерть,
И страшная маска- проклятия герб...
Я врач...
Чумной доктор...
Я свет среди тьмы...
Я шанс чтобы выжить,
Спастись от чумы.
Все люди боятся,
Все люди бегут,
Но выбран мой смертный,
Мой проклятый путь...
Проклятая маска на белом лице...
Не видел, Не знаю...
Вот скальпель в ларце,
Растворы,

Железо чтоб раны прижечь...                
Молчу,
Ибо силу утратила речь...
Им всем не до мыслей,
Им всем не до слов,
Им только б спастись от смерти оков...
О Боже!
Так много безвинных смертей,
За что ты так мучишь несчастных людей?!
Пускай они грешны,
Бездушны,
Слепы,
Но не были раньше такими они!
Все люди родились на свет без грехов,
Потом нагрешили...
Нет больше слов...
Я тоже не лучше,
Такой как они,
Но судьбы так наши уже решены!
О Боже!
Как верить?!
Как жить на земле,
Когда наши души сгорают в огне?!        
Я верить пытаюсь,
Но сил больше нет!
Я Богу дал клятву,
Священный обет,
Что буду спасть от чумы,
От смертей,
Но ты веть решаешь судьбы людей!
Я марионетка,
В твоих я руках...
На всех нагоняю я бешеный страх...
Я птица,
Я ужас,
Я доктор чумной...
Я ваши души веду за собой...  

Хамер-Ю...

... Хальмер-Ю - колишнє селище міського типу(місто-примара) в Республіці Комі, був підпорядкований Гірницькій райраді м. Воркуты. Скасований в 1996 р. Був сполучений під'їзним залізничним шляхом завдовжки близько 60 км із залізничним вокзалом на площі Металістів м. Воркута. Робився видобуток вугілля(Печорський вугільний басейн). "Хальмер-Ю" в перекладі з ненецького означає "Річка в долині смерті". Є також такий варіант перекладу, як "Мертва річка".

Кочові оленярі ненці вважали Хальмер-Ю священним місцем, куди звозили своїх покійників для поховання. Халь - Долина, Заходів - смерть, Ю - річка(переклад з ненецького). Робочі пласти на річці Хальмер-Ю були відкриті влітку 1942 року, партією геолога Г. А. Іванова. Вугілля нового родовища відносилося до марки "К", найціннішої для коксохімічного виробництва. На місці майбутнього селища вирішено було залишити групу робочих для визначення параметрів родовища. Проте погана погода кінця осені і початку зими відрізувала групу від Воркуты. Робилося декілька спроб виявити групу і врятувати людей. Глибокої осені була зроблена спроба доставити продовольство на оленях. Із ста оленів у Воркуту повернулися чотирнадцять, інші загинули в дорозі. Ягель виявився таким, що вмерзнув в лід, і олені гинули від нестатку кормів. З літаків виявити два невеликі намети не виходило. У січні на пошуки загону вийшов лижний загін. Група робітників була знайдена в стані крайнього виснаження і була транспортована у Воркуту. Розвідку нового родовища було вирішено продовжити, і навесні 1943 року роботи очолив лауреат Державної премії СРСР Г. Г. Богданович. За літо була створена необхідна матеріальна база, вже до осені жило близько 250 чоловік.

Працювали радіостанція, їдальня, пекарня, банячи, на зиму був покинутий необхідний запас продовольства. Вісім бурових бригад одночасно проходили три глибокі шурфи. А для забезпечення селища паливом на іншому березі річки була закладена розвідувально-експлуатаційна штольня. Шахта почала свою роботу в 1957 році, її середньодобова здобич складала 250 тонн. З переходом нової Росії до ринкової економіки постало питання про доцільність існування Хальмер-Ю. 25 грудня 1993 року уряд РФ прийняв постанову про ліквідацію шахти. Восени 1995 року планувалося завершити ліквідацію селища, причому уряд намагався здійснити процес за світовими стандартами, що зажадало величезних фінансових і матеріальних ресурсів. В результаті при виселенні використовувалися сили Вмопу. Зараз територія селища використовується як військовий полігон під умовною назвою "Пембой". 17 серпня 2005 року в ході навчань стратегічної авіації бомбардувальник Ту- 160, на борту якого знаходився Президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін, зробив запуск трьох ракет по будівлі колишнього будинку культури селища Хальмер-Ю.

Хасіма- склеп пам'яті...

Хасіма, Хашима(端島; у перекладі з яп. "пограничний острів") - тихоокеанський острів в Східно-китайському морі, приблизно в 15 кілометрах від міста Нагасакі. Належить Японії. Має прізвисько Гункандзима(яп. 軍艦島), що означає "крейсер", отримане тому, що із-за будівель острів з моря нагадує військовий корабель. Довжина острова складає із заходу на схід 160 метрів і 480 метрів з півночі на південь. Берегова лінія острова має протяжність приблизно в 1 км.

До того як острів був заселений на початку XIX століття, у зв'язку з виявленням на нім вугілля, він являв собою просто уламок скелі, злегка порослий зеленню, на якому гніздилися морські птахи і який іноді використали в якості тимчасового притулку лише рибалки з Нагасакі і з сусіднього острова Такасима. Острів заселили в 1810 році, коли там знайшли вугілля. Спочатку це були просто скеля в море і острів розміром в 1 км², який створили штучно, коли копали шахти. До 30-м рокам XX століття Хасима став серйозним промисловим центром: окрім шахт, там з'явилися військові заводи. Впродовж 50 років острів був одним з самих густонаселених місць на Землі - п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять чоловік(1959) при береговій лінії острова близько 1 км. До 1974 року усі жителі покинули острів зважаючи на копалини, що вичерпалися, і місто перетворилося на місто-примара. Довгий час відвідування острова було заборонене, так японський уряд спробував узабезпечити острів від тих, що "чорних, що копають" - предмети побуту з мертвого міста стають об'єктом полювання багатих колекціонерів. Зараз відвідування острова дозволене, але доступ туристам відкритий тільки до спеціально обладнаної для безпечного перебування частини острова. Також є плани по перетворенню острова на своєрідний музей культури і побуту шахтарів, але для реалізації цих планів потрібно величезні фінансові вкладення(майже усі будівлі на острові знаходяться в аварійному стані).  

Хореоманія або "Від чого діти пішли за Крисоловом?"

...Хореоманія...- Ви коли не будь чули про таке захворювання?! Конвульсивні танці до втрати свідомості, що забирали у свій полон величезну кількість людей, яким все таки вдалося подолати епідемію "Чорної смерті" (чуми)... Так, це досі не розгаданий парадокс, адже, вченим так і не вдалося встановити причину виникнення цієї недуги...

 Доречі, легенду про Крисолова знаєте?! Так ось- деякі історики впевнені, що цю легенду було запозичено з реального життя, проте трішечки перероблено, ніби-то не "хореоманія" (тоді про такий недуг просто не знали) змушувала народ йти за музикою-Крисоловом, а його магічна флейта... Далі з Вікіпедії:

Неизвестного происхождения танцевальная эпидемия охватила Европу вскоре после окончания эпидемии Чёрной смерти. Сотни людей были охвачены исступлённой пляской, причём их ряды постоянно пополнялись. Толпы одержимых пляской Св. Иоанна, или Св. Витта, как её называют документы того времени, срывались с места, переходя из города в город, и, бывало, день напролёт кричали и прыгали до полного изнеможения, затем падали на землю и засыпали прямо на месте, чтобы, проснувшись, вернуться к нормальной жизни. Большая бельгийская хроника (Magnum Chronicum Belgium, запись за 1374 год) свидетельствует: В этом году в Ахен прибыли толпы диковинных людей и отсюда двинулись на Францию. Существа обоего пола, вдохновленные дьяволом, рука об руку танцевали на улицах, в домах, в церквах, прыгая и крича безо всякого стыда. Изнемогши от танцев, они жаловались на боль в груди и, утираясь платками, причитали, что лучше умереть. Наконец, в Люттихе им удалось избавиться от заразы благодаря молитвам и благословениям. Хореомания свирепствовала в Европе в XIV—XV веках, затем исчезла окончательно, чтобы никогда уже не повториться. Механизм возникновения этого заболевания остался неизвестным, впрочем, предполагается, что подобным образом выплеснулись потрясение и ужас, вызванные эпидемией Чёрной смерти. Но если в позднейшее время хореомания охватила почти всю Западную Европу, локальные вспышки наблюдались и ранее. Так, в 1237 году в Эрфурте около сотни детей по непонятной причине оказались одержимы безумной пляской, после чего, крича и прыгая, отправились вон из города по дороге в Армштадт и, добравшись туда, рухнули в изнеможении, погрузившись в сон. Родители сумели их разыскать и вернуть домой, однако никто из одержимых так окончательно и не смог прийти в себя, многие из них умерли, у других до конца жизни остались тремор и судорожные подёргивания конечностей. Несколькими десятилетиями позднее, 17 июня 1278 года около сотни человек, поражённых той же болезнью, принялись плясать и прыгать на Мозельском мосту в Утрехте, вследствие чего мост обрушился, и все они утонули в реке. Последующая легенда приписала эту катастрофу тому, что мимо прошёл пастор, нёсший Святые Дары, которые предназначались некоему тяжелобольному. Дьявольские чары при том немедленно развеялись, и мост рухнул в реку, увлекая за собой одержимых. Средневековое сознание, приписывавшее любое нервное расстройство чарам ведьм или самого дьявола, легко могло трансформировать нечто подобное в легенду о Крысолове, причём на реальную основу позднее наложился известный фольклорный мотив о дьявольской музыке, противиться которой не могут ни люди, ни животные. Эта теория представляется убедительной, однако подтверждений ей пока не найдено.

Історія середніх віків...

...Увага! Відкриваю ще один важливий тег- "Історичне"! Сюди я писатиму усе що зв'язано із історією Європи, особливо- середніх віків...

 Кому це цікаво- тег повністю для вас))) До того ж, знайти тут можна й не мало навчально-популярного кіно, цікавих програм та й зрозуміло- нотаток... Деталі- побачите самі...)

ТНМК- "Шоколад"

ТНМК- зйомки кліпу "Шоколад"+ готовий кліп... Мені сподобалося, проте, критики теж не мало... Відверто- вже трішки набрид їхній ледігагізм, хоча у цьому кліпі- за сенсом підходить... Але... Є й таке, що у "Відривайся" занадто багато й недоречно довгоногих моделей та претензії на "Ми- найкращі!"... Хоча... Я розумію цей PR-хід та працю на базар...
Загалом, легше на душі від того, що у Фоззі добре варить голова і зараз, мій лайк що до ТНМК тримається тільки на сенсі пісень... Кажу відразу й відверто- "СПАМ"- краще... Думка сильніша, а так- "Хлопці, пліз, по менше гламуру... Ви і так кльові, а то вже імідж мажорів піднабрид!" ... "MetaMoreFozzeY" та "MonoMetaMoreFozzeY"- Сильніші за спільну із Фаготом працю... Він мажор- його на мило!))) А Фоззі- молодца! Журналюга кльова...) Лайк на 100%!)))

 

...Ось зара думаю... Бідолашні люди! По собі знаю як у легкому гримі й у костюмі під софітами ласти не довго склеїти, а тут... Один- Джокер, інший- хрєн його знає хто, проте, гриму не менше...) Жах! Уявляю як їм там важко було)))

  


Блін... Реальний хоррор))) Доречі, що до одягу та антуражу, кажу як дизайнер- вищий рівень!!! Непоєднане зібране до одного "Кічу"- це реально дуже прикольно, до того ж не погано із образами підгадали, проте... "Джокер"- це вже замацана тема! На цьому вони просто пролетіли як фанера над Парижем!) До такої пісні, на мою думку, більше підходить образ "Короля и Шута" (До КіШ-а не має жодного відношення!), а саме: Фагот- "король", Фоззі- "Шут"... Це, принанні, не так стандартно...Але... ТНМК- тут нічого не вирішують... Все це їхній реж-ер винен... )))

Припени ненавидіти інших!!!...

...У котре я наштовхуюся на людську агресію й байдужість по відношенню до інвалідів, представників іншого вірування, релігії, народу, і вже соррі за циніку- орієнтації...
 Звісно, справа це не моя, проте, факт у тому, що всі ми завзято йдемо проти того, аби порушували наші права, проте про право на життя не схожих на себе- навіть не замислюємося!!! "Як вони взагалі ходити по цій Землі можуть?!"- а що?! Ніби-то, ти ходиш- і нічого страшного, доречі, якщо жадібно придивитися до будь-якого, навіть найпересічнішого громадянина- більша частина населення Землі вже повинна сидіти у "санаторії", бо ідеальних людей- немає!!! У кожного з нас є свої мрії, бажання, індивідуальна призма світосприйняття...
От наприклад, якщо йти за стандартами, якими користуються расисти, релігійні фанатики, гомофоби, то вже дуже скоро почнеться "глобальне форматування" суспільства, до того ж ще й по зовсім різним канонам та форматам: Християнство знову візьметься за інквізицію та "наколювання" власного вірування тим людям, хто за якихось обставин ще не вдягнув на себе хрест (буддисти, іудеї, ісламісти, тощо...), "Чорна сотня" та інші подібні суспільства розпочнуть масову чистку населення за належністю до певного з народів, гомофоби вбиватимуть всіх тих, хто належать до нетрадиційного внутрішнього гендера (а це не тільки гомосексуали! У середньому, внутрішніх гендерів існує п'ять: а, бі, андро, гомо та інтер)...-І так буде! Буде, якщо не зупинитися!!! Хіба це не нагадує реформи третього Рейху?!

 "Звісно нагадує, проте ми ж нікого не вбиваємо! Ми просто проти!!!"- як часто мені доводилося чути цю відповідь... Любі мої!!! У Гітлера теж все починалося із міркувань та тихої ненависті!
 Давайте розберемося- чим, особисто вам, заважають, наприклад, темношкірі?- Нічим! Хіба колір шкіри має бодай якесь значення?!- Ні, проте расистів розвелося дуже багато... Як бачите, їм не подоба, що на фоні "білого суспільства", "кольорові" значно виділяються й привертають до себе увагу, але, хіба винен афро-американець, що природа його таким зробила?!
 А якщо дивитися на віросповідання, то кожен має право обирати сам куди йому іти та що робити! Яка тут нахрєн Християнська любов, коли православна церква у контрах із католиками, які у свою чергу просто ненавидять протистантів?! Де логіка повного братерства та терпимості?! Де терпимість до тих, хто сповідує свою віру?!... Немає... Про це ми забули...
 Де логічне пояснення усіх ваших принципів та агіток?
Пліз, поміркуйте над цим питанням... Сподіваюся ви нарешті зрозумієте що "усіх під одну гребню"- просто не можна, бо це вже- типовий фашизм...

"Народження ляльки"

...Щось вже давно не повертались ми до теми "Д.Е.", правда?!)) Так ось, пропоную повернутися, бо саме зара я планую розповісти вам про те, як ми знімали третій, предноворічний випуск, що був присвячений історії ляльок та лялькового театру...



Знімали ми "Народження ляльки" 14 грудня 2010 року у Херсонському Ляльковому театрі... На щастя, все із текстом тоді склалося просто чудово- майже без помилок та "ляпів", проте пригод на бідні голови наші назбиралося- хоч вухами їж!!!)
 Для початку хочу пояснити, що наш реж-ер ще у восьмидесяті роки працював у цьому театрі, й мав там не малі знайомства, до того ж, 14 грудня- в нього як раз день народження, який точно підпав під день народження когось артиста театру, одним словом- після спектаклю усі починають "святкувати" якраз у той час, як зйомки наші йдуть у самому запалі...
 Якщо вам колись доводилося святкувати щось у компанії артистів, то ви напевно добре знаєте, як ці супер-емоційні люди люблять прикластися до чарки... І це реально просто жах якийсь! Нормально було коли вони іще тільки розпочали, проте потім... Почалося!!! Усі бухі по театру лазять... Усім цікаво на знімальний процес подивитися... Усі до режисера нашого із обіймами лізуть: "Вадичек! Сколько лет, сколько зим!!! Пошли с нами праздновать!!!"- Проте, ви ж розумієте, що яке святкування, коли знімати нам прог-у потрібно?!!! А то ще й прикол був, коли знімали у "бутофорці":
 Тільки починаємо знімати- ввалює у кімнату компанія п'яних артисток й починається: "А шо?!", "А где?", "А давайте мы вам поможем?!", "А выпить хотите?!", "А бутербродов хотите?!"- Одним словом- умовляннями все таки змусили їх піти... Проте- вже через п'ять хвилин- знову....
 Ось у такому стані й знімали, а тільки відзняли-  то почалося: "А выпить с нами не желаете?! А то у нас тут праздник..."- проте, все ж таки залишатися із компанією наша знімальна група не стала... Поїхали святкувати день народження режисера на рідний KRATU... Доречі- теж прикольно було)))
  

"Один супротив мільярдів..."

Один супротив мільярдів...
Серед чужинців я,
Серед безглуздих жартів,
Безсилі та дикі слова,
Якщо не має сенсу,
Дорога до забуття,
Кожного жесту віконце-
І все це у небуття!

Довге русяве волосся,
Вії як крила мрій...
Зараз я серед мотлоху-
Скінхедів,
Бомжів і повій...

Тих хто не вміє жити...

Таких юродивих як я...
Хто не навчився любити-
Не всіх нас убила війна!!!

Скінхеди вбивають від того,
Що в них вже душі нема...
Дівчина йде на трасу-
Бо по життю одна,
А я на гітарі граю,
Й навколо мене журба,
Й за рідним краєм скучаю,
Якого в мене нема...

Може мене не знайдуть...
Може мене уб'ють...
Може мене чекають,
А може ніде не чтуть,
Проте я співати буду,
Аби почули це ви...
До серця аби пригорнули,
Й шукали мої сліди...

"Ніби Рідні"

Я буду йти крізь зорі над туманом,
Де сенсу вже не має до життя,
Мов віялом рожевим за обманом,
Коли дорога приведе до Небуття...
Я буду грати на гітарі дзвінко,
Й співати...
Хай катують!
Хай женуть!
Й нікого не потрібно убивати-
Відкльоцає годинник- всі помруть!

Колись настане мить ота жахлива,
Коли ти залишаєшся один,
Й немає в тебе ворогів,
Немає друзів,

І взагалі ніхто не знає чий ти син...
Немає сил для більшого падіння,
Й для зльоту сенсу у житті уже нема....
Чужинці- за своїх бува рідніші....
І погляд в них тепліший...
І слова...

...Давайте жити РЕАЛьНо!!!!

...Мені не рідко задають таке питання: "Чому ти так рідко посміхаєшся?! Звідки стільки скептики у голові 13-ти річного підлітка?! От подивися- скільки ПаЗиТиФчИка!!!"- Знаєте, відповідь на це питання- надзвичайно проста й логічна водночас:

Звісно, посмішка, радощі та щастя-це безперечно невід'ємна частина життя, без якої серце людини просто перетворюється на камінь, проте, давайте подивимося на все це у трішечки іншому ракурсі, тобто- очима тих, у кого просто не має сил на те, щоб ще хоча б чомусь радіти, або згадаємо простий факт, що у той час, коли ти вмираєш від нападу розчулення над фотографією солодкого кошеняти у рожевих блистиночках (зара більша частина людей називає це- "ПаЗитИфЧиКом"), хтось реально помирає у страшних муках від онкології... Звісно, я не потребую від тебе закопуватися у могилу від того, що кожну секунду на Землі помирають сотні людей, проте, усе що ви називаєте цим самим "ПаЗитИфЧиКом"- лайно! Ілюзія радості, бо цінувати потрібно не фотографію із блистинками, а те, що ти живеш, дихаєш, ходиш, розмовляєш, чуєш, бачиш...



От наприклад, за твоє фото не проголосували у соц.мережі, а у якоїсь старої син не повернувся з війни... Ах ти бідолажка!!! Давай сядемо й заплачемо, бо серце тобі розбили!!! А бабуня із сином?!... Ну то й що! У нас своє горе є про яке ми забудемо тільки-но побачивши фото із якоюсь "гарнюнею" та з'ївши плитку шоколаду, а от жінка та про своє горе не забуде, бо всі її очікування були рівні життю сина! Він був єдиним, для кого вона жила, а ти, бідолашна дівчинка, бо в тебе становище гірше?!!! Господи, люди! Коли ви нарешті зрозумієте, що ваше липове щастя й так же само липове горе- імітація реальності! Коли ви вже навчитесь радіти від того, що сяє сонце, а не від побаченого у Інеті дебільного смайлика й плакати не від образливого камменту чи ніби-то "розбитого серця", а від смерті людей, які теж жили й померли просто ЗА ТЕ ЩО ЖИЛИ!!! Розумієте?!... Хоча... Чого ж тут розуміти?! Давайте далі будемо радіти й плакати через картинки та Інтернет!!! В нас же "все із головою гаразд... "!!!))

Mr. Freeman- "Здравствуй, социальная шизофрения!!!" Дивитися усім!!!

P.S. Гадаю, тут нічого пояснювати не треба?!...)

Усе за гроші...

 ...Ви колись чули про "мажорів"?! Чи знайомі вам їхні "викрутаси"?! Чи поважаєте ви їх?!
 І ось, для початку почнемо із того, що особисто я- ненавиджу "золоту молодь" усією своєю душею, та й взагалі, ліктями й зубами добиваюся рівності між людьми, але на жаль, повне "розслякання" соціуму в нашій країні вже досягло масштабу "пандемії" і зара ти куди не плюнь- усюди будуть "бідні" та "богаті", до того ж контраст у цих "гуртків" на стільки сильний, що "чорне та біле" нервово палять у кутку...
 ...Так ось, давайте розберемося для початку із тим, хто такі, взагалі, є ці так звані "мажори"...- А загалом це тільки повітря у блистиночку із величезними амбіціями та почуттям повної безкарності...- "Тато розрахується за мій бешкет!"... Ці безкарні інфанти давно звикли до того, що все у цьому світі можна придбати- від іграшки і до людського життя та що завжди поруч є батьки, які витягнуть тебе із будь-якої халепи...
 Вони не вміють думати власною головою, бо вона в них порожня! Їм усе підносити на срібному підносі потрібно, пережовувати, класти до рота, а вони вже може зроблять добрий вчинок й проковтнуть... Хрєн!!! Соррі, проте, кинути такого потвориша в умови життя пересічного громадянина- так він же ласти свої склеїть вже на другий день існування у "однокімнатці" із питанням "На що придбати буханку хліба, аби ще на туалетний папір залишилося?!"... Га?! Що із ним буде, коли "мамочки" та "папочки" поряд просто немає ?!
 І годі, "бешкети-бешкетами", проте навіть вбивство для них гра! Відкрийте Google, наберіть "Вбивства скоєні мажорами..."- і от вам результат!!! Шалена кількість Хеппі-Слепі, вбивств заради сміху, Пік-ап-у, зґвалтувань та ДТП зазвичай із фіналом на два метри під землю для того, хто "попав під гарячу руку"...- і все це коять "хорошие мальчики и девочки" котрим усе життя батьки підтирали зад та тряслися за безпеку свого чада... Дотряслися, любі!!!
 І скажіть мені будь ласка, яке взагалі право мають ці спотворені грошима та безкарністю покидьки, псувати життя тих, хто набагато важливіший за своїм змістом, проте не має такого "джек-поту"  у вигляді татка-бізнесмена?!!! - Яке право ці тварюки мають безкарно убивати?!!! Чому за їх злочини відбувають покарання невинні люди?! Й чим вони кращі за нас, людей, що не мають можливості "придбати все!"?!- ... Нічим... Вони навіть гірші, бо усе в житті вимірюють грошима!!!! В них давно вже відсутні душа, совість та кнопка "STOP"!...
 ...І після цього, ти ще досі хочеш пробитися до рядів "золотої молоді", або зростити такими своїх дітей?! Увімкни мозок та подумай... Хіба потрібно воно- таке щастя?!!!!

"Більшеніж..."- тут тільки правда...

...Добрий ранок! Стартую у тезі про правду і кривду- "Більшеніж роздуми"! Попереджаю одразу, що правда- не завжди є цукеркою, точніше, майже завжди не є цукеркою, тому, той, хто так і бажає залишатися у солодкому світі своїх ілюзій- нехай сюди навіть не заглядає, бо по справі "розтрощити брехню вщент"- я беру біту й б'ю по всьому, що бігає, плигає та стрибає переді мною...
 Й одразу, велике соррі за те, що у процесі написання постів, я легко можу придавити ваші права та переконання, бо в кожного з нас свій погляд на життя, проте, за це ще раз дуже соррі і прошу на мене не ображатися... Я ж до вас без злості... )

"За хвилину до мовчання..."

За хвилину до мовчання,                  
Починається весна....
Через біль та сперечання-
"Зачарована Десна",
Мов під час війни гармати,
Страхом небо роздера...
А ні батька,
А ні мати-
Хлопець повний сирота...
Не признали,
Не злюбили...
"Ми погрались- Прощавай!
Може виживеш,
Чи здохнеш...

Тільки не потрапиш в рай!"...
Під дощевою завісой,
Сльози гіркі підтера...
На вокзалі без валізи-
"Зачекалася" Москва!!!                                          
І якому чорту треба,
Покалічене дитя?!
Не людина!
Більш ні слова!
Нарко-рай у забуття...
І десь там,
За теплим морем,
Де замітені сніга,                            
В неї є теж саме горе,

Сльози чисті мов вода...                                      
І кому вони потрібні?!
Хто шкодує за життя?!
Перед ким ті діти винні,
Дійсність котрих- Небуття?!

"Дух війни..."

Чорнильні вітри, 

За нестями полями,

Риють вогняну землю,

Й у кошики три,

Рідну мову складають,

І досі не знають,

Що розірветься серце води від журби...

                                                                         

Вогкуватими пальцями,

В шибку пів-стогіном,

Вітром холодним зима зазира,

А на серці під ребрами,

За тонкими судинами,

Зачаїлася дика й болюча журба...

Не по небу безкрайому,

Не по сонцю яскравому,

Не по лану широкому,

Й не по болю в душі,

Серце виє без упину,

Мов розірвана іграшка,

За очима безсилого,

Духу страху й війни....

Довгуваті,

Обривисті,

Недоречні й розкидисті,

Його пальці та руки,

Торкнуться землі,

І злостиво насмішкою,

Мов солдатською стрижкою,

На війни підуть,

Українські сини...

"Эвакуация..."

Чёрные стены,                                    
Драные вены,
Среди холодных,
Забытых снов...
Мой родной город,
Прости за ошибки,
И за династии грубых слов...
Эвакуация- мрачная грация,
Среди холодной,
Безудержной тьмы...
Здесь не остаться!
По клавишам пальцами,
Пал на страницу обломок войны...

В свете безумия,                                    
Мрачными,
Пыльными,
Вздохами,
Криками,
Сотни людей...
И без разбора,
Когда перед гибелью.
Ну почему же?!
Кто ты?!- Ничей...

Ласковым лучиком,
Дивными струнами,
Солнце рассеевает грани войны,
И на пределе лжи пандемия,
Уже поглотила границы страны...

Ты не единый,                                                        
Когда через хорроры,
Сыпяться гроздями,
Странные сны...
А наши души,
Уж в край избалованы,
И судьбы на небе,
Давно решены...

Починаємо із Прип'яті...

... І ось, почнемо ми наш тег із найвідомішого покинутого міста- Прип'ять, що знаходиться на півночі України, а саме- у Київській області...
 Місто розташовано на березі річки Прип'ять у 3 км від ЧАЕС, неподалік від кордону із Білорусією.

Заснований 4 лютого 1970 року.

Статус міста Прип'ять отримав в 1979 році на підставі постанови Верховної Ради Української РСР № 1264/686.

Генеральним приводом заснування міста стало будівництво і подальша експлуатація однієї з найбільших у Європі атомних електростанцій, Чорнобильської - містоутворюючого підприємства, яке і дало Прип'яті звання міста атомників. Прип'ять став дев'ятим в Радянському Союзі атомоградом.

За останнім проведеним до евакуації переписом (у листопаді 1985 року), чисельність населення становила 47 000 500 людей, більше ніж 25-ти національностей. Щорічний приріст населення становив на той момент понад 1500 осіб, серед яких близько 800 були новонароджені, і приблизно 500-600 чоловік - прибули на постійне місце проживання з різних регіонів Радянського Союзу.

Проектна, спочатку розрахована чисельність населення - 75-78 тисяч осіб.

Розташована поруч залізнична станція Янов на ділянці Чернігів - Овруч, пристань річкового судноплавства на річці Прип'ять, автомобільні дороги перетворювали місто Прип'ять у зручний вузол транспортних магістралей Полісся.

Населення Прип'яті було евакуйовано 27 квітня 1986 через Чорнобильської аварії. Для проживання обслуговуючого персоналу ЧАЕС було побудовано нове місто-супутник Славутич в 50 км від АЕС. Зараз Прип'ять знаходиться у Чорнобильській зоні відчуження. В адміністративному відношенні міська територія входить до Іванківського району Київської області.

Після аварії проводилися роботи із дезактивації території міста, що призвело до значного зниження радіаційного фону.

*  *  *

У теперішній час в місті багато радіоактивного пилу, що випала із зруйнованого енергоблока, яка складається з відносно довгоживучих радіоактивних елементів. Цей пил збирається в канавах, заглибленнях. Пил міцно в'ївся у грунт, дерева, будинки. На південь від міста розташовується так званий "Рыжий Лес", знесений під час ходу дезактивації Прип'яті та околиць, але зараз ліс відновлюється і вбирає радіацію з грунту.

Під впливом навколишнього середовища порожні будівлі поступово приходять в аварійний стан, уже зафіксовані випадки обвалення (у 2005 році обрушилася будівля колишньої школи № 1 ). Після проведення дезактивації, деякі міські будівлі та споруди використовувалася різними організаціями Зони відчуження, але на сьогоднішній день майже всі з них покинуті. На нинішній момент (2011 р.) діють лише кілька об'єктів на території Прип'яті - це спецпральні, станція знезалізнення та фторування води, гараж спецтехніки , а також КПП на в'їзді в місто.

На відміну від інших населених пунктів Чорнобильської зони, міста Прип'ять і Чорнобиль не були позбавлені статусів населених пунктів. Прип'ять формально вважається містом обласного значення, підпорядкованим Київській обласній раді , оскільки власного міської ради не має.

"Міста-привиди"...

...Отже... Починаємо ще й у більш цікавому для широкого загалу тезі... А саме, "Міста-привиди"... Чули про таке?! Прип'ять, Гункадзіма, Ордос, Ящіма, Орадур-Сур-Глан, Кадикчан, тощо... Просто, сьогодні мені реально згадався той час, коли усе моє життя проходило у Інеті на порталах "зон" (якщо казати мовою гри "S.T.A.L.K.E.R."), і дійсно- це доволі цікаво... Певна романтика, що перетинається із величезним жалем та болем, історією, сотнями, а іноді навіть тисячами людських життів, що вже ніколи не повернуться із "того боку медалі", що загинули без певних на то приводів...
 У мене навіть був такий період, коли немов за спортивним інтересом завчало я "біографії" таких міст, а потім, для самого себе, писало щось подібне до рефератів, які досі лежать на дні шлунку мого розбитого ноутбука... І хіба не моторошно на душі від розуміння того, що колись, тут жили люди... Колись вони раділи, плакали, кохали... Тут народжувалися діти, навчалися підлітки, працювали дорослі, а потім та... "Раз!"- і все... Нічого більше немає... Лише вітер по вибитих шибках...

 Саме про це я і писатиму у розділ... Попереджаю: Тут відчуття тільки на мінорі...

"Сповідь Алхіміка"

Я летаю меж мирами...          
Не живу...
Не умираю...
Существую,
Управляю,
Роль играю...
Но страдаю...
Знаю много,
Тайны знаю,
Силой злой повелеваю,
Управляю жизнью смертных,
И решаю судьбы их...
Вроде, что страдать?!
Нет смысла!
Ведь бессмертен,
Бескорыстен.

Бескорыстен,                                                            
Бессердечен,
Я бездушно покалечен...
Я погибший,
Я ушедший,
Заблудившийся на вечно,
Меж прозрачными мирами,
За кривыми зеркалами.
Я во власти сил нечистых,
С ними связан из корысти...
Мне бессмертье,
Я им душу...
Разве будут меня слушать?!
Я им сил,
Они мне знанья,

Сердце им,                                                            
Они- страданья.
Получил всё что хотелось,
Только счастья вовсе нет,
Дан мной нечисти обет...

Я алхимик,
Маг я чёрный,
На мученья обречённый,
Я страдаю от того,
Что мне бессмертие дано...
Слишком страшно знать так много,
Жизнь свою судить так строго,
Страшно людям причинять,
Боль из собственного знанья,
Раздавая им страданья,
Как подарки раздают...

Это мой проклятый путь...                                   
А когда-то я был смертным,
Жил как тысячи других...
Я жил быстро,
Глупо,
Дерзко...
Плевать было на иных!
Я любил,
Боялся,
Верил,
Я молился и страдал...
И как мало...
О как мало в этой жизни понимал...
Я был глупый,
Наглый,
Лживый,
Но...
Спокойнее я спал,
Как завидую себе я,
Что так мало понимал...

Я не знал зачем родился кто,                               
Когда на этот свет,
Только дал проклятый этот,                        
Нечестивый я обет...
Просто знать хотел я больше,
Умным быть,
И власть иметь,
Да пришлось за всё вот это мне в земном аду гореть...
И теперь я пленник вечный...
Я страдаю,
Нету сил!
Мог бы- вырвал себе вены,
Мог бы- сердце раскусил...
Только это не поможет,
Я бессмертен на всегда,
Мог бы плакал...
Но не слёзы,
А кислотная вода!
Нету прошлого...
Лишь ужас...
Чернота и пустота...
Я бессмертен и бессилен,
И путь мой вечный- в никуда... 

"Залізниця"....

Наша жизнь- железная дорога,

Колеи и длинные пути.

Если сел на скорый поезд жизни,

То тебе уже и не сойти!

Будешь ехать вечно…

Путь далёкий…

То в плацкарте,

То в экспресс-купе…

Время,

Ожидание тревоги,

Вечность…

Она только впереди…

                                                                                    Едет поезд через сотни километров,  

                                                                                    Остановки только чтоб зайти…

                                                                                    Ехать долго,  

                                                                                        Ты не беспокойся,  

                                                                                    Только знай,  

Что вечность впереди…

По вагонам ходят пассажиры…

Кто-то семьи,

Счастье создаёт,

Ну а кто-то вечно одинокий,

Песни под гитару всё поёт…

Чай разносят по вагонам проводницы,

В голубых и синих пиджаках…

Дамы пожилые и девицы…

Жизнь твоя сейчас лишь в их руках…

Каждую минуту дальше-дальше…

Ближе к смерти,

Дальше от исток,

И сильней качается наш поезд…

Будто тонкий, Фиговый листок…

А потом так пусто…

Тихо-тихо…

Люди замолчали,

Тишина,

И сквозь влажное пространство дует ветер,

Изумрудная качается трава…

Не шумит листва,

И птицы смолкли…

На таблице надпись «Пустота»…

Вот толчок…

Состав остановился…

Остановка эта у никуда… 

"Фортеця" (мов. оригіналу- "Замок")

Среди чёрных стен старинных,                               
Волки воют на луну…
Были здесь пиры и битвы,
Сгубили жизнь здесь не одну.
Здесь слёзы были поражений,
И клич неслыханных побед.
В любви здесь клялись,
И в сраженьях тут боли познавали бед.
Сражались рыцари,
И дамы глядели на них с высоты,
И кровь здесь воины пролили,
Что против вражеской орды,

Пошли за земли где родились,                                 
Где ждут их жёны и сыны,
А возвратившись пировали,
Победы вознося свои.
Здесь в тронном зале восседали правитель и его жена,
Дары им люди даровали,
Кубки вина пили до дна.
Смеялись рыцари,
Плясали перед правителем шуты,
А дамам молодым прекрасным дарились свежие цветы.
Бросали к их ногам без сожаленья весь мир,
Все царские дары,

И снова замок штурмовали враги,                        
С вот той чужой земли,
Куда походами пошли неся кресты и флаги божьи,
Отважные сыны земли,
Святые люди-крестоносцы.
И насадив огнём-мечом своё вероисповеданье,
Ошибку сделали они,
Себя на битвы обрекли,
Народ- на вечные страданья…
Давно уж заросли пути,
Дорожки и смелись следы с земли покрова,
Но увы,
Их души стены сберегли,
Как память в каменной гравюре,
Всё видно на живой натуре,
Развалин мрачные холмы…
Но не пустынные они,
Ведь ночью из подвалов тёмных выходит призраков поток,
А утром замок одинок…
Запомнил души всех живущих,
По ныне казни своей ждущих…
А что же здесь оставил ты?
На плитах каменных следы и пару тусклых фотографий?
Твой дух оставит здесь сады?
Учти,
Надежды все пусты,
Не будут памяти о жизни,
Поскольку что же сделал ты?
Простите за такое слово,
Но только так оно и есть,
Живут ведь люди на готовом,
А в разуме их только месть…