"Дух війни..."

Чорнильні вітри, 

За нестями полями,

Риють вогняну землю,

Й у кошики три,

Рідну мову складають,

І досі не знають,

Що розірветься серце води від журби...

                                                                         

Вогкуватими пальцями,

В шибку пів-стогіном,

Вітром холодним зима зазира,

А на серці під ребрами,

За тонкими судинами,

Зачаїлася дика й болюча журба...

Не по небу безкрайому,

Не по сонцю яскравому,

Не по лану широкому,

Й не по болю в душі,

Серце виє без упину,

Мов розірвана іграшка,

За очима безсилого,

Духу страху й війни....

Довгуваті,

Обривисті,

Недоречні й розкидисті,

Його пальці та руки,

Торкнуться землі,

І злостиво насмішкою,

Мов солдатською стрижкою,

На війни підуть,

Українські сини...