"Філософський камінь"

...Ну ось, вже починаймо заповнювати перший тег і його стартовим постом стане саме цей- пост присвячений зйомкам першого випуску – Д.Е. «Філософський камінь».

Одразу треба сказати, що оригінальну та цікаву тему для прог-і знайти зара дуже складно, адже, все усі вже знають й нікого нічого не цікавить, особливо, якщо мова йдеться про дітей та підлітків, а розмащувати козявки по стінкам на теми «Виникнення календарю», «Святкування Нового року», «Винайдення CD-диска»- означає нічим не відрізнятися від оленів з інших каналів провінційного рівня, що у ефір, зазвичай, штовхають заїздину до дір, передерту із Інтернету та жахливо оформлену попсятину...

Чи то амбіції такі у нас великі, чи на столичний рівень захотілося, а вирішили їхати на оригінальній темі- «Алхімії»... Погодьтеся, що це вже не на стільки попсова тема, до того ж- просто сама естетика привертає увагу... Ну... Вирішити- то ми звичайно вирішили, а от перейти особисто до зйомок було важкувато... Для початку постало питання- «Де знімаємо?!»- Звісно не у студії каналу!!! Яка алхімія на «зеленому простирадлі»?!!! Тут масштаб потрібен- лабораторія, колби, пробірки... Одним словом- атмосфера!!! А де її взяти?! ...

 Тиждень домовлялися з лабораторією «Електромашу» й нарешті, за «на лапу»- вмовили... У призначений день виїхали на завод з усією «компанією» та технікою, проте застрягли на вахті й простирчали там дві з половиною години (прибули у 14 із хвостиком, а пройшли тільки к 17- під самий схил дня)... Потім довго приводили себе у порядок, розставляли софіти, фарбували фейси та повторювали текст, одним...- не мало, не багато- на підготування пішла десь година... Знімали швидко та нервово, до того ж, саме тоді в мене дуже розболілася «підшлунка» і я у стані букви «Зю», в перерві між зйомками, скукожено вештало коридорами в очікуванні того: «Коли вже нарешті все це закінчиться?!» ... У деяких кадрах навіть помітно, як «важкувасто» мені на камеру посміхатися та ще й пригадувати текст... ...Зняли шматок... Останнє залишили «на завтра!», бо усі лаборантки вже почали нервувати (як-ніяк 19-та година!!! Вже темно!)...

А наступного дня поїхали далі- на «Електромащі» о 10 ранку як штик!!! І без суперечок, падло таке!!!- Так і відзняли, а потім були змушені довго чекати, доки відзняте «згоняє» на камп наш реж-ер...

Ще одним цвяшком був монтаж, проте, на щастя, мене це не штовхнуло, а тільки трішки торкнулося тим фактом, що у деяких «провальних місцях» потрібно робити переозвучування, та ще й закадрову начитку на «слайди», а от з ніг збив інший FUCK-т!- Ледве не забули про «студійку»!!! Прийшлося окремо відзнімати!

 Відзнімали цілий день, під кінець якого в сяйві софітів та у гримі були схожі на несвіжі шпроти, до того ж, коли на тобі «спец. Одяг» (якщо можна так сказати: знімальний одяг)), а тебе печуть цією лампою, то там, соррі, хто завгодно завиє!!! Потім довго страждали над монтажем, бо по задумці нашого Художника), маленький-маленький Люсьок повинен бігати перед Командором та Бабетою по столу, торкатися філософської камінюки і все це так, аби не було помітно, що він був знятий «на зеленому», а потім «упандьоханий» його на стіл за допомогою «Adobe Premier»...

 На це таємне дійство пішов десь тиждень (якщо ураховувати те, що режисер, сценарист, художник-постановник та монтажер- одна й та сама людина!- Вадим Черехович).

Проте, після монтажу все це «неподобство» мало дуже гарний вигляд та доволі високий рівень про-див.... З першого ж випуску «Д.Е.» вдалося «назбирати» пів рідного міста малих глядачів і Бо-за скільки у Києві, Харкові, Донецьку, Полтаві, Ужгороді, тощо... (Програма розповсюджувалася по всій Україні, бо KRATU- кабельний телеканал...)... Проти ми усі й досі вважаємо, що «Перший млинець- завжди скоцюбиршлиний))»... Так і знімався перший випуск «Д.Е.»- «Філософський камінь»....

P.S. До того ж, цікавий факт! Вже перед самою «студійкою», постало таке питання: «Де узяти камінь?!!!».... Звійсно, «кірпідон» тут ніяк не підходить, отже питали по знайомих... Пам'ятаю ці дзіночки (просто приклад, як воно виглядало)):

-Ало, хай! Чуєш, у тебе камінюки якоїсь красивої не знайдеться, а то нам тут для прог-і «філософський камінь» потрібен...


-Хай! Ну, не знаю... Може цеглина десь на балконі є... Зара подив...


-А-ааа! Стоп! Соррі, мені цеглина не потрібна... Якщо вже треба буде вкрай- то я до тебе за «кірпідоном» повернуся... Сенк-с.... Вибач...


Шукали «камінь» цілий день й до відчаю, а усі «кандидати» швидко відпадали, бо асоціацій із алхімією не було, і нарешті, все-таки знайшли у арт-компанії «Ідея фікс», господаркою якого була наша знайома....